О порядке нотариальных действий. Часть 1. (укр)

29. У разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого документа.
До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат утраченого документа видається нотаріусом за місцем його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону України “Про нотаріат”.
Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також виконавця заповіту. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.
До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту).
Дублікат секретного заповіту не видається.
У разі втрати свідоцтва про оголошення секретного заповіту нотаріусом видається дублікат свідоцтва, до якого може бути приєднана копія (фотокопія) оголошеного секретного заповіту, засвідчена в установленому порядку.
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що втратив чинність.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа, який зберігається в справах державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.
30. Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій порушення закону учасниками цивільних відносин, повідомляють про це відповідні органи для вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус управі затримати цей документ і направити його до експертної установи для проведення відповідного дослідження, оплата якого здійснюється в установленому порядку.
Про направлення документа до експертної установи нотаріус виносить постанову, у якій зазначаються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім’я він виданий;
ким (прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання) подано документ для вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа для проведення дослідження;
куди (якій експертній установі) направляється документ для проведення дослідження;
питання, поставлені для вирішення експерта.
31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або представник, який не має необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи, не відповідає обсягу її цивільної правоздатності.
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що паплюжать честь і гідність людини.
32. Нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій формі і роз’яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус не пізніш як у триденний строк виносить постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову вказуються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову, найменування та адреса державної нотаріальної контори або найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне процесуальне законодавство.
Нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні нотаріальної дії.
33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито, а в передбачених законодавством випадках нараховують податок з доходів громадян у розмірах, установлених чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов’язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру (складання проектів правочинів, заяв, виготовлення копій (фотокопій) документів чи виписок з них тощо) справляється окрема плата. Перелік таких послуг та розмір плати за них установлюються Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським чи Севастопольським міськими управліннями юстиції.
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні нотаріальні дії, а в передбачених законодавством випадках нараховують податок з доходів громадян. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.
34. Якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним помилки вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов’язаний довести про це до відома сторін (особи), щодо яких вчинено нотаріальну дію, для вжиття заходів до скасування вказаної нотаріальної дії відповідно до вимог чинного законодавства.
ГЛАВА III
ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ
35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством установлено обов’язкову нотаріальну форму.
Відповідно до чинного законодавства обов’язковому нотаріальному посвідченню підлягають:
договори про відчуження (купівля-продаж, міна, дарування, пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір) нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304 Цивільного кодексу України);
іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів, космічних об’єктів (стаття 18 Закону України “Про іпотеку”, стаття 13 Закону України “Про заставу”, стаття 577 Цивільного кодексу України);
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку; купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) (статті 88, 128, 132, 142 Земельного кодексу України, стаття 14 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”);
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна, відчуження приватизованого майна (стаття 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”, стаття 23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”);
договори про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину; договори про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно (статті 69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України);
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793 Цивільного кодексу України);
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи, договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу України);
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу України);
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного кодексу України);
договори про зміну черговості одержання права на спадкування (стаття 1259 Цивільного кодексу України);
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України);
довіреності на укладання правочинів, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб, за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в порядку передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України);
- інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена обов’язкова нотаріальна форма.
На бажання сторін посвідчуються й інші правочини, для яких законодавством не встановлено обов’язкової нотаріальної форми, як, наприклад, договори про порядок володіння та користування спільним майном (житловим будинком, садибою, квартирою, садовим будинком, дачею, земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про зміну часток, договір доручення тощо.
36. Нотаріуси зобов’язані роз’яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним намірам сторін4.
____________
4 Наприклад, при посвідченні договору про відчуження будівель і споруд сторонам роз’яснюється зміст статті 120 Земельного кодексу; за договором відчуження, оренди земельної ділянки роз’яснюється зміст ст. 125 Земельного кодексу України.